Надія Миронюк: Жодного разу не була незадоволена своїм виступом на змаганнях
Середа, 12 січня 2011, 14:38
Надія Миронюк:
"Жодного разу не була незадоволена своїм виступом на змаганнях"

Для майстра спорту міжнародного класу з важкої атлетики Надії Миронюк рік, що минає, видався не лише вдалим, а й пам'ятним. Підопічна заслужених тренерів України Миколи Миронюка та Миколи Авраменка, яка виступає за Внутрішні війська МВС України та ФСТ "Динамо", не лише вчергове виграла "золото" чемпіонату країни і виступила на чемпіонатах Європи і світу, а й установила рекорди України в поштовху та сумі двоборства.

m1

Розмова кореспондента "Резонансу" з чемпіонкою країни, учасницею Олімпійських ігор 2008 року, першим номером національної збірної у ваговій категорії 75 кг розпочалась із запитання: за що Надія любить такий важкий вид спорту?
– Є багато причин, чому. Мені подобається, що за маленький проміжок часу треба зосередитись і спрацювати максимально, що важка атлетика вимагає великої концентрації. Не треба бігти, не треба іншу людину побити чи побороти – працюєш з металом, і конкуренція відбувається насамперед із силою тяжіння.
– Тоді постає питання, як ви ставитесь до своїх суперниць?
– Із багатьма суперницями товаришую, у соціальній мережі Facebook переписуюся з усім світом, у тому числі з ними. А на помості кожна з нас думає про свій результат.
– Що для вас означає встановити новий рекорд?
– Ніколи не ставила планів щодо рекордів, але про рекорд України мріяла. У 2005 році до нього не вистачило буквально пару кілограмів. А тепер – зраділа: нарешті це сталося! Було приємно бачити, як радіє тренер...
– Отже, це був ваш перший рекорд України?
– Мені казали, що в цьому році на чемпіонаті України в Луцьку я чи то встановила, чи повторила рекорд країни у сумі двоборства. Але дуже хотілось установити рекорд в окремій вправі. Мені здається, що це – важче...
– Скільки тонн ви піднімаєте за день?
– Залежить від того, який період – перед змаганнями чи після змагань. Нам, важкоатлетам, часто задають це питання. Але ми не вантажники, і для нас це не показник, головне – результат на змаганнях. Працюємо не на витривалість, а займаємося силовою роботою.
– Тренування – будні, а змагання – свята чи як?
– Так, мабуть, кожен спортсмен любить змагання. Звичайно, доводиться переживати передстартовий мандраж. А потім, якщо виступ був вдалим, – це дійсно велике свято.
– Наскільки важко ви переживаєте поразки?
– Знову ж таки: мій суперник – це вага. Вважаю, що програла, якщо не підняла максимальних кілограмів. Але в мене ще не було такого, щоб була незадоволена своїм виступом. За всю кар'єру – жодної "баранки" (0 балів, коли штангіст за три підходи не бере початкову вагу – авт.) і жодного разу не було, щоб підняла менше, ніж могла. Якщо мало підняла в ривку, то поштовх це компенсує.
– То в поштовху ви сильніші, ніж у ривку?
– Буває по-різному: іноді ривок іде, а поштовх – ні. Якось на Всесвітніх студенських іграх у Греції я зайняла в ривку третє місце і раптом розслабилася, програла поштовх, у сумі зайняла четверте місце. Але тоді я була в не зовсім хорошій формі.
– А як оцінюєте свій виступ на Олімпійських іграх у Пекіні?
– Дуже добре. В ривку тільки підняла менше, ніж удома, одна спроба була невдала, а в поштовху всі три спроби використала. Правда, тренери замовили мені надто малу початкову вагу – перестрахувалися.
– Ви готуєтесь під керівництвом свого постійного наставника, а потім тренери збірної України можуть усе зіпсувати?
– Вони можуть внести якусь корекцію. Зіпсувати – ні. Якщо спортсмен має бажання багато піднімати, він усе одно виступить на змаганнях вдало.
– Наскільки часто ви тренуєтеся через силу, долаючи себе?
– Таке буває, коли в мене травма, а треба готуватися до змагань. А так – лише іноді доводиться боротися з лінощами...
– З фінансовим забезпеченням справи дуже погані?
– Кошти, які виділяє держава, дають невчасно. Тому доводиться вкладати якісь власні гроші. Дуже допомагає президент спортивного клубу ФК "Волинь" Василь Андрійович Столяр – завдяки йому я безплатно харчуюсь у кафе, маю фармакологічне забезпечення.
– Ви вже переїхали у квартиру, котру вам нещодавно нарешті дали як учасниці Олімпіади?
– Зараз там робиться ремонт. З ним мені допомагає будівельна організація. Коли він закінчиться, дасть Бог, нарешті житиму у власному куточку.
m2

ДОСЬЄ
Миронюк Надія Миколаївна народилась 25 березня 1984 року в селі Довжиця Маневицького району Волинської області. Важкою атлетикою почала займатися з 1994 року під керівництвом свого батька в селі Маяки Луцького району. В складі учнів Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності з 2001 року. Представляє спортивне товариство „Динамо”. У 2000 році Наді було присвоєно звання „Майстер спорту України”, а у 2003 році „Майстер спорту України міжнародного класу”.
Неодноразова чемпіонка України. Срібна призерка чемпіонату Європи серед юніорок в Болгарії 2004 року. Бронзова призерка чемпіонату Європи в Польщі у 2006 році.

 

 
Designed by ARDESIGN
© ФСТ "Динамо" України, 2010